Управління – це процес планування,організації,мотивації та контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації.

  Управління як процес – це спосіб,технологія,методика,механізм здійснення плану в часі,це хід управління, послідовна зміна станів, стадій, етапів розвитку, сукупність дій керівника для досягнення результатів.

Ясно, що ключовою фігурою в школі  був і залишається директор. Саме від його вміння привести в сис­тему всі аспекти управління за­лежить результат роботи школи. Структура показує тісну співп­рацю директора з педагогічною радою, батьківським комітетом школи, радою школи, тощо. Делегуючі повноваження належать заступнику директора з навчально-виховної роботи , керівникам мето­дичних об'єднань, учнівському активу. Ми залишаємо управлін­ський цикл на основі підтримки всіх ініціатив, врахування пропо­зицій і на цій основі приймаємо управлінські рішення. Ми намагаємося тісно поєдна­ти між собою всі ланки цієї струк­тури, спрямувати роботу так, щоб діяла кожна ланка управління: і педрада, і рада школи, і батьків­ський комітет, і учнівський актив.

У ході роботи в управлінській діяльності адміністрацї школи склав­ся свій стиль керівництва , який визначається та­кими параметрами:

·        делегування керівником своїх повноважень;

·        участь підлеглих в ухваленні рішень, коли кожен відчуває, що має пряме відношення до управ­ління школою;

·        інформованість підлеглих.

Як керівник, я переконалася , що від інформованості підлеглих залежать успіхи роботи  колективу.  Щочетверга  ми проводимо опера­тивні наради, на яких інформуємо  членів колективу про всі сторони навчаль­но-виховного процесу, накази, ін­струкції з будь-яких інстанцій;  робимо постійний самоаналіз влас­ної управлінської діяльності;  розвиваємо  управлінську куль­туру — без її врахування керівник може бути не прийнятним колек­тивом.

Управління сучасною школою – це істотне розширення прав учителів і педагогічних колективів, відмова від жорстокої централізації та регламентації всіх сторін шкільного життя.

Нині в умовах реформуван­ня освіти для керівника школи важливо зуміти спланувати, сис­темно вибудувати управлінську діяльність. Для того директор школи повинен знати, чого хо­чуть учні, вчителі, батьки й, зре­штою, суспільство. І тому метою школи було визначено побудову адаптивної системи управління, яка передбачає орієнтацію на особистість: учня, педагога, бать­ків, співробітництво всіх учасни­ків навчально-виховного процесу. Адже й сучасне управління осві­тою ставить завдання: орієнтуватися на особистість (дитину, учня) та тісне співробітництво всіх учас­ників педагогічного процесу, по­чинаючи від керівника, вчителя, батька у становленні цієї особис­тості .

В основу своєї управлінської діяльності ми поклали перехід від традиційно­го  до адаптивного управління як гнучкого оптимального, орієнто­ваного на реальність, як дієвого у конкретній ситуації, за певних умов .

Сучасна освіта ставить нові ви­моги до особистості, паралельно з цим і до професійної діяльності керівника школи, його особистої культури та культури управління. Чимале значення в модернізації управління школою має управлін­ська культура  керівника  школи. Директор школи — це не просто керівник. Сьогодні він поклика­ний поєднувати в одній особі ролі вчителя, методиста, державного інспектора, господарника, органі­затора навчального процесу, чуй­ного і уважного наставника дитя­чого і дорослого колективів. Право керувати — це високе право, і його треба заслужити високим профе­сіоналізмом.

Тільки грамотні управлін­ські рішення можуть створювати імідж керівника. Сила не у владі, а сила в авторитеті вла­ди. І кожен з керівників до цього приходить власним шляхом. Процес навчання буде ефек­тивним, якщо цілі, внутрішні і зовнішні мотиви учнів будуть узгоджені. Новий зміст і завдання сучас­ної системи освіти вимагають особливої уваги до особистості вчителя. Адміністрація школи свою управлінську діяльність спрямо­вує на те, щоб кожен учитель свої­ми власними способами домігся оптимальних результатів. Це ми здійснюємо через згуртованість колективу, через створення спри­ятливого соціально-психологіч­ного клімату в колективі, співпра­цю керівництва з підлеглими, за­лучення підлеглих до управління та через задоволеність підлеглих своєю працею. Адміністрація шко­ли вивчила  колектив: його сильні сторони, прогалини. У результаті ми прийшли до висновку, що:

·        вчителі школи вільні у вибо­рі форм і методів навчання;

·        вважають, що результати праці здебільшого залежать від них самих;

·        за необхідне вважають упро­ваджувати педагогічні інноваційні технології;

·        вони знають, за якими кри­теріями оцінюється їхня робота;

·        упевнені, що успішно пра­цювати у школі не можна без по­стійного вдосконалення методів роботи.

Проте  ще не використані по­тенційні можливості колективу. Недостатня внутрішня мотивація до виконання поставлених завдань окремих членів колективу і це питання постійно знаходиться на контролі.