Школо моя, радість моя, невпізнанною зробили тебе роки … Та все ж ти така рідна, світла, дорога. Бо ти – колиска, ти – гавань, ти – рідний дім великої дружної сім’ї. Повернімося у той далекий 1968 рік. У тихому,гірському  затишному куточку,піднеслася ти над землею, оточена ще зовсім юними, тендітними берізками і, хоча й молодими, але поважними каштанами. І потекли дзвінким, веселим потоком до тебе вони, твої перші учні. Ті, хто як бджоли на мед, летіли до тебе, бо кликав їх той малиновий дзвін…